Курсовая работа: Групова навчальна діяльність

Курсовая работа: Групова навчальна діяльність

КУРСОВА РОБОТА

на тему: «Групова навчальна діяльність»

Зміст

Вступ

1.  Історія виникнення технології

2.  Концептуальні положення

3.  Мета технології групової навчальної діяльност

розвиток дитини як суб’єкта навчальної діяльності

4. Зміст технології групової навчальної діяльності учнів

5. Робота в малих групах

6.  Типи уроків з груповими формами роботи

7.  Конспекти уроків

8.  Висновок

Література

Вступ

Діяльність учителя надзвичайно багатогранна. Кожного дня і на кожному уроц він має вирішувати цілий комплекс завдань з навчання, виховання і розвитку своїх учнів. Складність його прац обумовлена не лише широким колом його завдань, а й зміною, неповторюваністю будь-яко педагогічно ситуації, яка не да можливост раз і назавжди знайти краще із розв'язань. Адже добре відомо, що копіювання навіть дуже вдалого уроку в ншому класі або уроку колеги може бути вкрай невдалим.

Для того щоб забезпечити найефективніше розв'язання завдань навчання в конкретних умовах, від учителя вимагається цілеспрямований вибір найкращого варіанта побудови навчально-виховного процесу. Удосконалення методики проведення уроку розглядається як один із найважливіших напрямів підвищення якост навчання і виховання підростаючого покоління. У свою чергу, знання вчителем педагогічно науки та його майстерність оцінювати умови своєї роботи сприяють удосконаленню методики проведення уроку.

Підвищення професійно майстерност вчителя слід розглядати як найефективніший шлях удосконалення навчального процесу. Ріст професійно майстерност залежить не лише від сукупності відомих учителю прийомів роботи, а й від розуміння теоретичних основ розробки й аналізу уроку, як відповідають сучасному етапу розвитку педагогічної" науки.

Зроблено спробу розглянути зміну процесу навчання і розкрити можлив шляхи розуміння особливостей організац уроку, виявити резерви нтенсифікац навчального процесу уроку фізики при усвідомленн вчителем сучасних педагогічних теорій і системи роботи з х втілення в шкільну практику на основ узагальнення досвіду роботи.

Формування в учителя вміння оцінювати педагогічну ситуацію можливе на основ розгляду уроку фізики як цілісно системи, в якій потрібно враховувати і особливост змісту, процес навчання. Особливост змісту виражен в тому, що, плануючи урок, учитель виділя т види знань, як відповідають структур фізично теорії, продумує, як ознайомити учнів з методами пізнання фізики, і планує, як навчити х користуватися засобами інформац знань. Виділення особливостей змісту відображається на процесі навчання.

Конструюючи урок, учитель ма враховувати не лише особливост змісту, а й закономірності його засвоєння і процесу навчання, забезпечуючи при цьому активну самостійну діяльність учнів. Діяльність учня на уроц завжди пов'язана з головним завданням уроку — засвоєнням основних елементів знань на певному рівні. Активна робота учнів на уроц забезпечується через форми і засоби діяльності. Особливост змісту матеріалу та закономірност навчання обумовлюють і діяльність учителя. Його д на уроц спрямовані на розкриття головних елементів змісту, на організацію діяльност учнів з х засвоєння.

Залежно від завдання, що ставиться перед кожною структурою уроку, вчител застосовують відповідн методичн прийоми. В одних випадках це буде фронтальний експеримент, в нших — самостійна робота з підручником. У цілому вчитель не обмежується якимось одним-двома методами, а ефективно використову весь арсенал методичних прийомів, що є в його розпорядженні.

Кожна система навчання визнача організацію вивчення змісту освіти в простор й часі, передбачаючи розподіл навчального матеріалу по роках навчання і протягом року, місце навчання, контингент учнів, засоби і методи навчання, пріоритетн форми навчальних занять. В умовах класно-урочно системи, як і нших систем, як передбачають колективне одночасне навчання групи учнів, форма навчання визначається характером взаємодій між її учасниками, як можуть бути колективними або ндивідуальними. У зв'язку з цим розрізняють колективну й ндивідуальну форми навчально діяльност учнів.

I.          Історія виникнення технології

Докорінна зміна освітньо мети переорієнтову процес навчання на особистість дитини його гуманізацію, загальнорозвивальний характер. Особистісно орієнтоване навчання передбача організацію навчання на засадах глибоко поваги до особистост вихованця, врахування особливостей ндивідуального розвитку, ставлення до нього як до свідомого відповідального суб'єкта навчально-виховно взаємодії.

Питання про групов форми навчально діяльност в психолого-педагогічній літературі посіда важливе місце, тому вони відкривають для дітей можливост співпраці, стосунків, пізнання довкілля.

Групова форма навчально діяльност виникла як альтернатива снуючим традиційним формам навчання. В х основу покладено де Ж.-Ж. Руссо, Й.Г. Песталоцці, Дж. Дью про вільний розвиток і виховання дитини. Й.Г. Песталоцц стверджував, що вміле поєднання ндивідуально групово навчально діяльност допомага успішному навчанню дітей, а х активність самодіяльність підвищують ефективність уроку. З цим пов'язана дея взаємного навчання, висловлена Й. Песталоцці.

Різновидом групового навчання у межах класно-урочно системи стала белл-ланкастерська система. Ця система дістала назву за прізвищами своїх засновників — пастора-педагога А. Белла і вчителя Дж. Ланкастера. Розвиваючи де Я.А. Коменського, автори ц системи запропонували систему взаємного навчання. Заняття проводились у залах для 300 і більше учнів, поділених на групи по 10—15 осіб, закріплених за моніторами (старшими учнями). Монітори щодня одержували завдання від учителя і працювали з молодшими. Підручників не було, х заміняли велик таблиці, розвішан на стінах залу. Учитель спостерігав за роботою груп. Учн у таких школах швидше, ніж у звичайних, оволодівали уміннями і навичками. Але хніх знань було недостатньо для подальшого навчання. З часом белл-ланкастерська система відмерла, але окрем її рецидиви мали місце в 60-х роках нашого століття.

На початку XX століття виникла система ндивідуалізованого навчання, так званий Дальтон-план. Назва його походить від назви американського міста Долтон штату Массачусетс. Автор ц методики — педагог Елен Паркхерст. Ця форма з'явилася як альтернатива урокам зубрячки й опитування. Працюючи в умовах тако школи, учн не мали спільно класно роботи, м надавалась свобода вибору змісту занять, чергування предметів, використання власного робочого часу. Увесь програмний матеріал ділився на частини — завдання. Кожна з них конкретизувалася на спеціальній картц у форм короткого письмового завдання з постановкою запитань і визначення джерел, де учн можуть знайти відповід на поставлен запитання. Кожний учень укладав з учителем контракт про самостійне опрацювання певних завдань у визначений час. Керуючись письмовими завданнями, учн самостійно наодинц або в невеликих групах по 3—5 чоловік виконували свою роботу в доступному для кожного темпі. Облік навчально роботи вівся на картках: лабораторній картц нструктора (вчителя), ндивідуальній обліковій картц учня і обліковій картц класу. Учн працювали в окремих предметних кабінетах-лабораторіях. Тому Дальтон-план ма й ншу назву лабораторний план. Дальтон-план породжував серед учнів нездорове суперництво, утвердження ндивідуалізму, нераціональне використання часу. Крім того, більшість учнів була неспроможна самостійно опрацювати навчальний матеріал. Тому в чистому вигляд Дальтон-план використовувався недовго, проте його елементи, окрем підходи в поєднанн з ншими формами навчання застосовуються у школах США та деяких нших країн і нині.

Щоб уникнути американських Дальтон-плану і "методу проектів" і краще пристосувати їх до умов роботи в радянській школі, у колишньому Радянському Союзі виникла дея бригадно-лабораторно форми навчання. Ця форма організац занять стала надто популярною і поступово перетворилася в універсальну форму організац навчального процесу. Основною навчальною одиницею учнів, як вивчають матеріал і виконують завдання, була бригада (група, ланка). Керував бригадою бригадир з числа тих самих учнів. Робота в групах (бригадах) організовувалася за різними варіантами. Наприклад, вс групи (бригади) отримували різне завдання, а потім результати роботи всіх груп порівнювалися. Або групи вивчали однаковий матеріал, а одне питання було різним для кожно групи. У цьому випадку колективне обговорення відбувалося досить жваво, оскільки кожна група мала новий для себе матеріал. Потім результати, отриман групами, порівнювалися.

Незважаючи на те, що нов форми навчання знайшли підтримку в учителів, вони запроваджувалися у школах без належно експериментально перевірки, к застосування швидко виявило значн недоліки: зниження рол вчителя, відсутність в учнів мотивац учіння, неекономне витрачання часу. Ц недоліки відзначалися у постанов ЦК ВКП(б) "Про навчальн програми і режим у початковій і середній школі", де бригадно-лабораторний метод і метод проектів було засуджено. Т раціональн зерна, як вони містили, було забуто, впродовж багатьох років ніяк форми навчання, альтернативн уроку, не використовувалися і не розроблялися. Авторитарна шкільна політика спричинила до того, що аж до кінця 50-х років вчені, практики неспроможн були експериментувати в цьому напрямку. На Заход ж групов форми навчально діяльност активно розвивалися. Значний внесок у розвиток теор трупово навчально діяльност зробили французьк вчен — педагоги К. Гарсіа, С Френе, Р, Галь, Р Кузіне, польськ вчен В. Окунь, Р. Петриківський, Ч. Куписєвич і багато вчених нших країн.

У ЗО—50-т роки навчання в школах колишнього СРСР здійснювалося на основ класно-урочно системи навчання, яка пропонувала переважно фронтальну організацію занять. І тільки у 60-ті роки в радянській дидактиц з'явився нтерес до групово форми навчання у зв'язку з вивченням проблеми пізнавально активності, самостійност учнів. У ц роки з'явилися прац Л.П. Аристової, М. О. Данилова, Б.П. Єсипова, І.М. Передова та нших. Аналізуючи організацію прац учнів на уроці, вчен дійшли висновку, що коефіцієнт роботи учнів на окремих уроках становить від 40 до 60%. Тому вчителі, намагаючись оволодіти значними педагогічними прийомами, знову звернулися до групово форми навчально діяльност на уроці, а вчен почали розробляти рекомендац щодо впровадження в практику активних методів навчання.

У 70-т роки важливий напрям досліджень загальних форм навчання був пов'язаний з навчально-пізнавальною діяльністю учнів в умовах колективної, групової, ндивідуально роботи в клас (А.М. Алекскж, Ю.К. Бабанський, І.Я. Лернер, X.Й. Лійметс та нші).

Найбільший нтерес до групових форм навчально діяльност спостерігається за останніх два десятиріччя. Значний внесок у розробку загальних принципів організац групової навчально діяльност дали дослідження В.К. Дяченко, В.В. Котова, Г.О. Цукерман, О.Г. Ярошенко та н.

II.        Концептуальні положення

Цілісну систему навчально діяльност учнів на занятт становлять фронтальна, ндивідуальна та групова діяльність. Вони пронизують увесь навчальний процес. З'ясуємо сутність встановимо особливост групово навчально діяльност школярів на основ порівняння з фронтальною та ндивідуальною.

У фронтальному навчанн весь клас працю над одним навчальним завданням під безпосереднім керівництвом учителя [9; 12; 15; 18]. При цьому вчитель організову весь клас на роботу в диному темпі, прагне більш-менш рівномірно впливати на всіх учасників загальнокласно роботи.

Проте у фронтальній робот надзвичайно складно забезпечити високу активність усіх учнів. Складність виника через те, що в довільно сформованих лише на основ віково ознаки шкільних класах сну стотна відмінність учнів за рівнем навчальних можливостей. Організовуючи фронтальну роботу, вчитель орієнтується, головним чином, на рівень середніх учнів. На нього розраховані темп роботи, обсяг та рівень складност навчального матеріалу. Учн з низьким рівнем навчальних можливостей за таких умов неспроможн сприйняти й осмислити матеріал у повному обсязі. Якщо ж знизити темп фронтально роботи, то це негативно позначиться на сильних учнях. Розглядаючи фронтальну роботу, не можна не наголосити на її обмежених можливостях реалізац навчального спілкування школярів. Воно можливе лише з дозволу вчителя, за його ніціативою в незначній мір [20, с, 15].

В індивідуальній робот кожен учень працю самостійно, темп його роботи визначається ступенем цілеспрямованості, розвитку нтересів, нахилів. Темп роботи залежить також від навчальних можливостей, підготовленост учнів. Індивідуальній навчальній діяльност не властива безпосередня взаємодія учнів між собою, а контакти з учителем обмежен та нетривал [12; 15; 18]. В індивідуальній навчальній робот діяльність слабких учнів приречена на невдачу, тому в них є прогалини в знаннях, недостатня сформованість умінь і навичок навчально самостійно роботи.

Ус недоліки фронтально та ндивідуально діяльност вдало компенсу групова.

У психолого-педагогічній літератур нема диного підходу до визначення групово навчально діяльності. Групова навчальна діяльність це форма організац навчання в малих групах учнів, об'єднаних загальною навчальною метою при опосередкованому керівництв вчителем і в співпраці з учнями [10, с. 8].

Учитель в груповій навчальній діяльност керу роботою кожного учня опосередковано, через завдання, як він пропону груп та як регулюють діяльність учнів. Стосунки між учителем та учнями набувають характеру співпраці, тому що педагог безпосередньо втручається у роботу груп тільки в тому разі, якщо в учнів виникають запитання і вони сам звертаються по допомогу до вчителя. Це хня спільна діяльність. Групова навчальна діяльність, на відміну від фронтально та ндивідуальної, не золю учнів один від одного, а навпаки, дозволя реалізувати природне прагнення до спілкування, взаємодопомоги і співпраці.

Відомо, що учням бува психологічно складно звертатись за поясненням до вчителя і набагато простіше — до ровесників.

Психолого-педагогічн дослідження свідчать, що групова навчальна діяльність сприя активізац й результативност навчання школярів, вихованню гуманних стосунків між ними, самостійності, умінню доводити і відстоювати свою точку зору, а також прислуховуватися до думки товаришів, культур ведення діалогу, відповідальност за результати сво праці. Групова навчальна діяльність на занятт створю певн умови для формування позитивної мотивац учіння школярів (X.Й. Лійметс, К.Ф. Hop, Н.А. Побірченко, О.Я. Савченко, Г.О. Цукерман, І.М. Чередов, О.Г. Ярошенко та нші). Як вважають В.В. Виноградова, О.К. Дусавицький, В.В. Рєпкін, це відбувається в групах, де створено умови доброзичливості, чуйності, оволодіння учнями формами взаємодопомоги. Як свідчить шкільна практика, під час групово роботи активізується діяльність всіх без винятку її виконавців. Психологи пояснюють це тим, що "одна з найважливіших характеристик людини в груп поляга в тому, що вона звертається до сво групи як до джерела орієнтац у навколишній дійсності" [13, с. 103].

Як вид навчально діяльност школярів, групова діяльність багатофункціональна.

У груповій навчальній діяльност учн показують висок результати засвоєння знань, формування вмінь. Пояснюється це тим, що "в цій робот слабкі учн виконують за обсягом будь-яких вправ на 20—30% більше, ніж у фронтальній роботі. Групова форма роботи сприя також організац більш ритмічно діяльності кожного учня" [13, с. 69].

Важливу роль групова діяльність відігра у досягненн виховно функц навчання. У груповій навчальній діяльност формується колективізм, моральні, гуманн якост особистості [7; 10; 13; 17; 20]. Важливу роль у формуванн цих якостей відіграють особливості організац групово роботи; розподіл функцій і обов'язків між учасниками діяльності, обмін думками, взаємна вимогливість і допомога, взаємоконтроль і взаємооцінка.

Групова навчальна діяльність викону й організаційну функцію. Поляга вона в тому, що учн вчаться розподіляти обов'язки,, вчаться спілкування один з одним, розв'язують конфлікти, що виникають у спільній діяльності. В груповій робот дитина бере на себе функц вчителя і викону доросл види діяльност [4; 17].

Таким чином, групова форма навчально діяльност в порівнянн з ншими організаційними формами ма низку значних переваг:

1)      за той самий проміжок часу обсяг виконано роботи набагато більший;

2) висока результативність у засвоєнн знань і формуванн вмінь;

3) формується вміння співпрацювати;

4) формуються мотиви навчання, розвиваються гуманн стосунки між дітьми;

5)      розвивається навчальна діяльність (планування, рефлексія, самоконтроль, взаємоконтроль).

Значний внесок у теорію організац групово навчально діяльност зробив І.М. Чередов. Він розподіля її на парну, ланкову, бригадну, кооперативно-групову та диференційовано-групову форми. Дидактичн питання організац групово навчально діяльності школярів розроблено в працях І.М. Вітковської, В.О. Вихрущ, Є.С. Задої, К.Ф. Hop та нших.

Дослідження цих учених, досвід роботи вчителів України виявили, що групова робота на уроках в початкових класах буде ефективною, якщо дотримуватися таких вимог:

— методично обґрунтовано обирати той чи нший вид групово навчально роботи на конкретному уроці, що визначається метою уроку, особливостями матеріалу, який вивчається;

— правильно формувати групи;

—       ретельно продумувати структуру уроку з використанням групових форм навчально діяльності;

—      розробляти нструкції, пам'ятки, як спрямовують групову навчальну діяльність;

— регулювати міру вчительсько допомоги групам у процес х роботи;

— вчити школярів співпрац під час виконання групових завдань.

Як свідчить дослідження О. Г. Ярошенко, групову навчальну діяльність школярів можна застосовувати на всіх етапах процесу навчання. Проте на етапах первинного сприйняття нового матеріалу належний рівень ц діяльност досягається лише за умови, що вс учн класу характеризуються високим та середнім рівнем навчальних можливостей, добре володіють навичками самостійно роботи і виявляють велику працездатність [20, с. 21]. У

керівництвом учителя. Для молодших школярів найбільш можливост групово навчально діяльності виявляються на етапах закріплення, поглиблення, систематизац знань /4; 10/;-Незважаючи на зазначен позитивн характеристики групово діяльності, абсолютизувати , підміняти нею ндивідуальну чи фронтальну роботу було б великою помилкою. Висвітлений порівняльний аналіз дидактичних можливостей фронтальної, ндивідуально та групово діяльност розкрива сильн й слабк сторони кожно з них і показує, що в реальному навчальному процес вони не можуть функціонувати зольовано одна від одної. І стосовно цього ми цілком поділяємо думку нших вчених про необхідність їх оптимального поєднання [9; 14; 15; 18; 20].

IІІ. Мета технології групової навчальної діяльності — розвиток дитини як суб'єкта навчальної діяльності

Завдання:

— навчати школярів співпрац у виконанн групових завдань;

— стимулювати моральн переживання взаємного навчання, зацікавленост в успіхов товариша;

— формувати комунікативн вміння школярів;

—      формувати рефлексивн компоненти навчально діяльності: цілеспрямованість, планування, контроль, оцінку;

поєднувати фронтальну, ндивідуальну та групову форми навчально діяльності.

ІV. Зміст технології групової навчальної діяльності учнів

Запропонована технологія групово навчально діяльност школярів базується на таких положеннях:

—  необхідно навчати школярів прийомів ділово співпраці;

—  забезпечувати спеціальний добір дітей у групи;

—  актуалізувати активність кожного учня;

—  поєднувати вс форми навчально діяльност школярів на занятті. Встановлено, що оптимальний розмір групи як функціонально системи не визначається психологічними властивостями, а зумовлюється конкретним змістом предметної діяльност та факторами, що мають соціальну природу [13].

Для педагогічно теор і практики питання кількост навчально групи має першочергове значення. Як свідчать публікац в педагогічній літератур (X.Й. Діймете, В.В. Котов, І.М. Чередов та нші), кількість навчальних груп коливається в межах від трьох до восьми осіб.

Реальн умови масово школи свідчать, що в школ найбільш раціонально організовувати навчальн групи з чотирьох-п'яти осіб. Нечисленн групи сприяють зручному і швидкому розміщенню учнів, активній діяльност кожного члена групи, розподілу обов'язків. Істотним моментом у створенн навчальних груп є х склад. Групи мають бути гетерогенними за навчальними та психологічними можливостями дітей: у груп повинен бути хоча б один сильний учень. Групу слід формувати на основ особистісних переваг учнів, обрати константа, розподілити обов′язки (В,О, Вихруш, Є.С.Задоя, X.Й. Діймете, О.Я. Савченко, І.М. Чередов та нші). При створенн груп потрібно брати до уваги психологічну дність дітей, бажання учнів, потенціал можливостей для х успішно спільно діяльності. Консультанта, за товариською згодою, признача вчитель. Це, зазвичай, успішний у навчанн учень. Робота в навчальних групах будується на принцип рівноправності.

Спираючись на дослідження І.М. Передова, можна запропоновувати таку схему розміщення учнів у груп (див.рис).

Організовуючи групову навчальну діяльність на занятті, потрібно забезпечити активність кожного учня. Цього можна досягти, розподіливши запропоновані груп завдання на частини за кількістю учасників групи, коли кожен ма виконати свою частину роботи і пояснити спосіб її виконання іншим, а також налагодивши систему обліку діяльност кожного учня в групі. Для цього після виконання запропонованого груп завдання діти на спеціальних картках відображають оцінку роботи вс групи, а також дають оцінку робот кожного учня в групі.

Для відображення діяльност роботи учням можна запропонувати так питання:

1.       Функціонування в групі:

—  Чи розв'язала група те, що повинна була розв'язати?

—  Як, на твою думку, чи були у груп труднощі?

—  Чи були розв'язан труднощі?

2.       Рол учасників:

—  Чи мав ти певну роль у групі? -Яку?

—  Як ти вважаєш, ти її виконав?

—  Тоб було важко? Чому?

—  Чи був ти корисним у групі? У чому конкретно:

а)       у пропозиц плану роботи;

б)      у пошуку нформації;

в)       у пропозиц розв'язування труднощів.

3.       Робота ндивідуальна (робота колективна):

—      Чи працював ти самостійно в той час, коли вся група

працювала разом?

4.       Оцінка:

—  Як ти визначиш те, що вивчив?

—  Як уже вказувалося, групова навчальна діяльність корисна на всіх етапах уроку, особливо під час перевірки домашнього завдання, закріплення знань, застосування їх на практиці, де допомога дорослого вже не потрібна і навіть шкодить, бо заважа становленню рефлексії, і водночас повністю самостійно дитина діяти не може.

Можливост вибору групово навчально діяльност на різних етапах уроку продемонстровано у таблиці.

Дослідження вчених з проблеми виявило, що групова навчальна діяльність сприя підвищенню успішност учнів, вирішу багато виховних і розвивальних завдань. Зокрема, це успішне, швидке занурення дитини у навчальну діяльність, формування самооцінки та саморегуляції, уміння пристосовуватися до темпу роботи групи, формування в школярів позитивного ставлення до навчання, підготовка учнів до спілкування. На думку Ж. Феррі, робота в малій груп відкрива широке "поле" вільно діяльності, тобто активності, зорієнтовано на нтереси учня в межах навчально програми. Обмін думками із змісту уроку явля собою тренування логічного мислення в дитини і не ма аналогів в нших ситуаціях.

V. Робота в малих групах

Роботу в групах варто використовувати для вирішення складних проблем, що потребують колективного розуму. Якщо витрачен зусилля й час не гарантують бажаного результату, краще вибрати парну роботу або будь-яку з наведених вище технологій для швидко взаємодії. Використовуйте мал групи тільки в тих випадках, коли завдання вимага спільної, а не ндивідуальної роботи.

Як організувати роботу:

1.  Переконайтеся, що учн володіють знаннями та вміннями, необхідними для виконання завдання. Якщо робота виявиться надто складною для більшост учнів — вони не стануть докладати зусиль.

2.  Об'єднайте учнів у групи. Почніть з груп, що складаються з трьох учнів. П'ять чоловік це оптимальна верхня межа для проведення обговорення в рамках мало групи. У процес формування груп остерігайтеся навішування будь-яких «ярликів» на учнів.

3. Запропонуйте м пересісти по групах. Переконайтеся в тому, що учн сидять по колу — «пліч-о-пліч, один проти одного». Ус члени групи повинн добре бачити один одного.

4.       Повідомте (нагадайте) учням про ролі, як вони повинн розподілити між собою виконувати під час групово роботи.

•        Спікер, головуючий (керівник групи):

—      зачиту завдання групі;

— організову порядок виконання;

— пропону учасникам групи висловитися по черзі; —заохочу групу до роботи;

— підбива підсумки роботи;

—      визнача доповідача.

•        Секретар:

—  веде записи результатів роботи групи;

—  записи веде коротко й розбірливо;

—  як член групи, повинен бути готовий висловити думки групи при підбитт підсумків чи допомогти доповідачу.

•        Посередник:

—  стежить за часом;

—  заохочу групу до роботи.

•        Доповідач:

—  чітко висловлю думку групи;

—  доповіда про результати роботи групи.

5.       Будьте уважн до питань внутрішньогрупового керування. Якщо один з учнів повинен відзвітувати перед класом про роботу групи, забезпечте справедливий вибір доповідача.

6. Дайте кожній груп конкретне завдання й нструкцію (правила) щодо організац групово роботи. Намагайтеся зробити сво нструкц максимально чіткими. Малоймовірно, що група зможе сприйняти більш як одну чи дві, навіть дуже чіткі, нструкц за один раз.

Як працювати в малих групах:

Робота в малих групах дасть змогу вам набути навичок спілкування та співпраці.

Після того як вчитель об'єднав вас у мал групи і ви отримали завдання, ваша група за короткий час (3-5 хв) повинна виконати це завдання та представити результати роботи сво групи.

Пропонуємо правила роботи в малих групах, як допоможуть вам організувати свою роботу.

1. Швидко розподіліть рол в групі. Визначтесь, хто буде головуючим, посередником, секретарем, доповідачем. Намагайтесь виконувати різн ролі.

Головуючий (спікер):

•    зачиту завдання групи;

•    організову порядок виконання;

•   пропону учасникам групи висловитись по черзі;

•   заохочу групу до роботи;

•   підбива підсумки роботи;

за згодою групи визнача доповідача. Секретар:

•   веде коротко і розбірливо записи резуль татів роботи сво групи;

•   як член групи ма бути готовим висловити думку групи при підбитт підсумків або допомогти доповідачеві,

Посередник:

•   стежить за часом;

•   заохочу групу до роботи. Доповідач:

•   чітко висловлю думку, до яко дійшла група;

•   доповіда про результати роботи групи.

2.  Починайте висловлюватися спочатку за бажанням, а потім по черзі.

3.  Дотримуйтесь правил активного слухання, головне — не перебивайте один одного.

4.  Обговорюйте деї, а не особи учнів, як висловили цю дею.

5.  Утримуйтесь від оцінок та образ учасників групи.

6.  Намагайтеся дійти спільно)' думки, хоча в деяких випадках у груп може бути особлива думка і вона ма право на снування.

7.  Стежте за часом. Дайте групам досить часу на виконання завдання. Подумайте, чим зайняти групи, як справляться з завданням раніше за нших.

8.    Подумайте про те, як ваш метод заохочення (оцінки) вплива на застосування методу роботи в малих групах. Забезпечте нагороди за групов зусилля.

9.    Будьте готов до підвищеного шуму, характерного для методу спільного навчання.

10. Під час роботи груп обійдіть х, запропонувавши допомогу. Зупинившись біля визначено групи, не відволікайте увагу на себе. Подумайте про свою роль у подібній ситуації.

11. Запропонуйте групам подати результати роботи.

12.   Запитайте учнів, чи була проведена робота корисною і чого вони навчилися. Використайте хн де наступного разу.

13.   Прокоментуйте роботу груп з точки зору її навчальних результатів та питань організац процедури групово діяльності.

Приблизно таким чином ви маєте організовувати роботу в групах доти, доки вона стане звичною для учнів.

Важливими моментами групово роботи є опрацювання змісту і подання групами результатів колективно діяльності. Залежно від змісту та мети навчання можливі різн варіанти організац роботи груп.

1.       «Діалог». Суть його поляга в спільному пошуку групами узгодженого рішення. Це знаходить сво відображення у кінцевому тексті, переліку ознак, схем тощо. Діалог виключа протистояння, критику позиц т чи т групи. Всю увагу зосереджено на сильних моментах у позиц нших.

Клас об'єднується у 5-6 робочих груп і групу експертів з сильних учнів. Робоч групи отримують 5-10 хвилин для виконання завдання. Група експертів склада свій варіант виконання завдання, стежить за роботою груп і контролює час. По завершенн роботи представники від кожно робочо групи на дошц або на аркушах паперу роблять підсумковий запис. Потім, по черзі, надається слово одному доповідачев від кожно групи. Експерти фіксують спільн погляди, а на завершення пропонують узагальнену відповідь на завдання. Групи обговорюють і доповнюють . До зошитів занотовується кінцевий варіант.

2.       «Синтез думок». Дуже схожий за метою та початковою фазою на попередній варіант групової роботи. Але після об′єднання в групи і виконання завдання учні не роблять записів на дошці, а передають свій варіант ншим групам, як доповнюють його своїми думками, підкреслюють те, з чим не погоджуються. Опрацьован таким чином аркуш передаються експертам, як знову ж таки зіставляють написане з власним варіантом, роблять загальний звіт, котрий обговорю весь клас.

3.   «Спільний проект». Має таку саму мету та об'єднання в групи, що й діалог. Але завдання, як отримують групи, різного змісту та висвітлюють проблему з різних боків. По завершенн роботи кожна група звіту і запису на дошц певн положення. В результаті з відповідей представників груп складається спільний проект, який рецензується та доповнюється групою експертів.

4.   «Пошук інформації». Різновидом, прикладом роботи в малих групах командний пошук нформац (зазвичай тієї, що доповню раніше прочитану вчителем лекцію або матеріал попереднього уроку, домашн завдання), а потім відповіді на запитання. Використовується для того, щоб оживити сухий, нод нецікавий матеріал.

Для груп розробляються запитання, відповід на як можна знайти в різню джерелах інформації. До них можуть належати:

•   роздатковий матеріал;

•   документи;

•   підручники;

•   довідков видання;

•   доступна нформація на комп'ютері;

•   артефакти (пам'ятки матеріально культури);

•   прилади.

Учн об'єднуються в групи. Кожна група отриму запитання по тем уроку Визначається час на пошук та аналіз нформації. Наприкінц уроку заслуховуються повідомлення від кожно групи, як потім повторюються , можливо, розширюються всім класом.

5.       «Коло ідей» (Раунд робін, кругова система). Метою «Кола дей» є вирішення гострих суперечливих питань, створення списку дей та залучення всіх учнів до обговорення поставленого питання. Технологія застосовується, коли вс групи мають виконувати одне і те саме завдання, яке складається з декількох питань (позицій), як групи представляють по черзі.

Коли мал групи завершують виконувати завдання і готов подати нформацію, кожна з них по черз озвучу лише один аспект проблеми, що обговорювалась. Продовжуючи по колу, вчитель запиту вс групи по черзі, поки не вичерпаються деї. Це дасть можливість кожній груп розповісти про результати сво роботи, уникаючи ситуації, коли перша група, що виступає, пода всю нформацію.

Як варіант можуть подаватись по колу результати не тільки групової, а й ндивідуально роботи. Цей метод є ефективним для вирішення проблемних питань. Для створення списку думок, точок зору можна попросити кожного учня по черз запропонувати одну дею усно або написати свою думку чи дею на картці-індекс без мені. Вчитель збирає вс картки і склада список зазначених у них дей на дошц або починає дискусію, користуючись нформацією з карток.

Коло ідей:

Метою технолог є залучення всіх до обговорення проблеми. Порядок проведення:

•        вчитель ставить дискусійне питання та пропону обговорити його в малих групах;

•   після того як вичерпався час на обговорення, кожна група представля лише один аспект проблеми, яку ви обговорювали;

•   групи висловлюються по черзі, поки не буде вичерпано вс відповіді;

•   під час обговорення теми на дошц складається список зазначених дей;

•   коли вс де з вирішення проблеми висловлені, можна звернутись до розгляду проблеми в цілому і підбити підсумки роботи.

Магічні дрібнички:

Застосовуючи для записів результатів групово роботи велик листи паперу і маркери, пам'ятайте, що різн кольори є доречними в різних ситуаціях. Особливо це стосується червоного і чорного. Червоний — знак підвищено уваги. Використовуйте його переважно для підкреслювання чи ншого виділення вже ним тоді, коли ви хотіли б ше більше підсилити увагу до написаного, або тоді, коли те, що ви пишете, є неприємним, небажаним, недобрим і його варто змінити.

Акваріум:

Ще один варіант кооперативного навчання, що є формою діяльност учнів у малих групах, ефективний для розвитку навичок спілкування в малій групі, вдосконалення вміння дискутувати та аргументувати свою думку. Може бути запропонований тільки за умови, що учн вже мають добр навички групової роботи.

Як організувати роботу:

Учитель об'єдну учнів у групи по 4-6 осіб пропону м ознайомитися з завданням.

Одна з груп сіда в центр класу (або на початку середнього ряду в класі, де стоять парти). Це необхідно для того, щоб відокремити діючу групу від слухачів певною відстанню.

Ця група отриму завдання для проведення групово дискусії, сформульоване приблизно так:

— прочитайте завдання вголос;

— обговоріть його в групі;

—      за 3-5 хвилин дійдіть спільного рішення або підсумуйте дискусію.

Поки діюча група займа місце в центрі, вчитель знайомить решту класу з завданням нагаду правила дискус у малих групах. Груп пропонується вголос протягом 3-5 хвилин обговорити можлив варіанти розв'язання проблемної ситуації. Учні, що знаходяться у зовнішньому колі, слухають, не втручаючись у хід обговорення.

По закінченн відведеного для дискус часу група повертається на сво місця, а вчитель ставить до класу так запитання:; — Чи погоджуєтесь ви з думкою групи?

— Чи була ця думка достатньо аргументованою, доведеною?

— Який з аргументів ви вважаєте найбільш переконливим?

На таку бесіду відводиться не більше 2-3 хв. Після цього місце в «Акваріумі» займа нша група й обговорю наступну ситуацію.

Наприкінц вчитель повинен обговорити з учнями хід групово роботи, прокоментувати ступінь володіння навичками дискус у малих групах і звернути увагу на необхідність та напрями подальшого вдосконалення таких навичок. У межах «акваріуму» можна підбити підсумки уроку або за браком часу обмежитись обговоренням роботи кожно групи.

Акваріум:

Такий вид діяльност на уроц допоможе вам вдосконалити навички роботи в малих групах.

Після того як учитель об'єднав вас у дві—чотири групи і запропонував завдання для виконання та необхідну нформацію, одна з груп сіда в центр класу (або на початку середнього ряду в класі, де стоять парти) та утворю сво маленьке коло.

Учн ц групи починають обговорювати запропоновану вчителем проблему. Групі, що працює, для виконання завдання необхідно:

•   прочитати вголос ситуацію;

•   обговорити її в групі, використовуючи метод дискусії;

•   дійти спільного рішення за 3-5 хв.

Вс нш учн класу мають тільки слухати, не втручаючись в хід обговорення, спостерігають, чи відбувається дискусія за визначеними правилами дискусії. Після закінчення 3-5ьхвилин група займа сво місця, а клас обговорює:

•   чи погоджуєтесь ви з думкою групи;

•   чи була ця думка достатньо аргументована, доведена;

•        який з аргументів ви вважаєте найбільш переконливим.

Після цього місце в «Акваріумі» займа нша група та обговорю наступну ситуацію.

Ус групи по черз мають побувати в «Акваріумі», і діяльність кожно з них мусить бути обговорена класом.

VI. Типи уроків з груповими формами роботи

Розглядаються так типи уроків за посібником Полетило Є.А.:

1.  Урок - семінар;

2.  Урок - прес - конференція;

3.  Урок - змагання;

4.  Урок - обговорення;

5.       Урок-гра "Що? Де? Коли?";

6. Урок міжпредметного узагальнення (або інтегрований урок);

7. Урок експериментального випробування (або урок експериментальне дослідження);

8. Урок винахідництва (або урок фантазії);

9. Урок - фізичний аукціон;

10.Урок - залік (урок - узагальнений огляд знань);

11.Здвоєний урок (бінарний урок);

12.Урок конструювання;

13.Урок - "Фізика у комп'ютері" (комп'ютерний урок).

Для прикладу опис одного з них: урок - "Фізика у комп'ютері"

Якщо в умовах школи (чи кабінету фізики) є комп'ютерне забезпечення, то цікавим буде такий урок, на якому групи різних за складом учнів працюють з комп'ютером над вивченням певного навчального матеріалу, розв'язуванням задач чи повторенням вивченого за готовими навчальними програмами. Керівництво роботою здійсню найбільш встигаючий учень.

Наведемо приклад тако сумісної' діяльност груп, коли ма місце повторення вивченого матеріалу з певно теми. Після введення програми з раніше вивчено теми в комп'ютер перший учень обговорю виведену на дисплей дозу нформації. При цьому перед ним ставиться завдання сформулювати відом закони з вивчено теми, дати означення основних понять, про як йде мова, аналізуючи формули чи явище. Інш учн виправляють допущен помилки, доповнюють або пропонують сво формулювання. При повному незнанн чи майже повному незнанн коментують нш учні. Коли програма переглянута і прокоментована, її знову повертають на початок і "екзаменують" (опитують по прокоментованому) слабовстигаючих учнів з вивчено теми по черзі.

Якщо ж програма включа титри, то бажано організувати учнів відповідати на запитання партнерів по групі.

Зауважимо лише: якщо вивчається новий навчальний матеріал і навчальна програма насичена контрольними запитаннями, то найкраще організувати спільне обговорення кожного із запитань. Це виключить можливість вгадування відповід та сприятиме розвитку мислення учнів.

Організовуючи діяльність учнівських груп з комп'ютером, вдається "прогнати" програму за той же час кілька разів. Крім того, вс питання програми з'ясовуються повністю.

VII. Конспекти уроків

Н.І. Козич,

учитель фізики Білокамінська СЗШ, Львівська обл.

ЯВИЩЕ ТЕРТЯ, СИЛА ТЕРТЯ. ВИДИ ТЕРТЯ. ПІДШИПНИКИ

Мета. Встановити залежність сили тертя від тиску і роду поверхонь стичних тіл; удосконалювати навички вимірювання і зображення сил; виховувати нитивність, самостійність, наполегливість учнів; розвивати логічне мислення, експериментальн навички. Тип уроку. Урок засвоєння нових знань та удосконалення вмінь і навичок. Обладнання: Трибометр, аркуш паперу, листок шліфувального паперу, брусок, тягарці

— на кожний робочий стіл; кодоскоп.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань та активізація розумово діяльност На дошц 4 учні розв'язують задачі, тексти яких записан на картках. Задача 1. Вагонетку тягнуть два робітники, прикладаючи до не в одному напрямку сили ЗО Н і 45 Н. Сила опору рухов 15 Н. Яке числове значення рівнодійно всіх сил, що діють на вагонетку? Зобразити ц сили графічно, вважаючи, що вони напрямлені горизонтально.

Задача 2. Один хлопчик штовха санки ззаду з силою 20 Н, а другий тягне х за мотузок з силою 15 Н. Зобразити ц сили графічно, вважаючи, що вони напрямлені горизонтально.

Задача 3. Скільки важить бензин об'ємом 25 л? Зобразити вагу графічно.

Задача 4. Яка сила тяжіння д на слона масою 4 т? Зобразити силу тяжіння графічно.

Чотири учн розв'язують задач з збірника за редакцією В. І. Лукашика. Ц задач учн розв'язують на аркушах, перебуваючи на своїх робочих місцях.

Решта учнів розв'язують задач усно. Тексти цих задач проектуються на «кран за допомогою кодоскопа.

1. Яка сила тяжіння д на тіло масою 100 кг?

2. Яка вага нерухомо людини масою 70 кг?

3. Яка маса каменя, якщо його вага 100 Н?

4.   Дв сили 2 Н 5 Н дають рівнодійну: 10 Н, 7 Н, 5 Н, 2 Н, З Н, 8 Н. Як з зазначених відповідей можуть бути правильними?

5.   Яка рівнодійна двох сил 15 Н 25 Н, якщо вони напрямлен вздовж одн прямої в один бік?

6.   Яка рівнодійна двох сил 45 Н ЗО Н, якщо вони напрямлен у протилежн боки?

Два учн виконують експериментальн завдання за допомогою обладнання, що знаходиться на демонстраційному столі. Експериментальн завдання

Завдання 1. До динамометра, що закріплений у штатииві, підвісити один тягарець, а потім другий. Визначити рівнодійну двох сил, що діють на пружину динамометра.

Завдання 2. Прикласти до демонстраційного динамометра дв сили, що діють у різн боки, і знайти їхню рівнодійну.

Після розв'язання усних задач і виконання експериментальних завдань учитель оціню роботу учнів, що розв'язували задач на дошці.

Мотивація навчальне» діяльност та повідомлення завдань уроку Ми вивчили так фізичн величини: силу тяжіння, силу пружност і вагу тіла. Кожну з них ми характеризували як векторну величину. З'ясуємо, чи характерне це і для сили тертя.

ІІІ. Засвоєння нових знань

Французький фізик та військовий нженер Кулон Шарль Огюстен у 1781 році дослідив тертя кочення ковзання. Сьогодн ми проведемо досліди для вивчення сили тертя і зробимо відповідні висновки.

Учитель пропону самостійно, використавши підручник, встановити, як є види тертя. З'ясовуються умови виникнення сили тертя.

Способи вимірювання сили тертя різних видів демонструються за допо- могою демонстраційного динамометра.

Вивчення особливостей сили тертя здійснюється за допомогою екапери-І ментів, як учн виконують групами за робочими столами.

IV. Груповий експеримент

Експеримент І. Порівняння сил тертя спокою, ковзання і кочення. Прилади: динамометр лабораторний, дерев'яний брусок, 2 тягарці, 2 склян коротк трубочки (або кругл олівці).

Порядок роботи

1. Виміряти і записати в зошит вагу бруска з тягарцями.

2. Виміряти максимальну силу тертя спокою. Для цього потрібно покласти брусок на стіл, а на нього два тягарці; плавно потягнути динамометр і писати його покази перед початком руху бруска.

3. Виміряти силу тертя ковзання бруска з тягарцями гр його рівномірму рус по столі. Для цього потрібно переміщувати брусок рівномірно за допомогою динамометра. Занести результати вимірювань.

два тягарці; плавно потягнути динамометр і писати його покази перед початком руху бруска.

4. Виміряти силу тертя ковзання бруска з тягарцями при йсіго рівнемір му руа по стопі. Для цього потрібно переміщувати брусок рівномірно за д< помотаю динамометра. Записати результати вимірювань.

5. Виміряти силу тертя кочення. Для цього потрібно покласти брусок з тягарцем на дв склян трубочки (кругл олівці) і переміщати його рівномірно за допомогою динамометра. Записати результат.

6. Дати відповід на питання. Яка сила більша:

—максимальна сила тертя спокою чи сила тертя ковзання? сила тертя ковзання чи сила тертя кочення?

—максимальна сила тертя спокою чи вага тіла?

Експеримент №2. Вивчення залежност сили тертя ковзання від роду поверхонь, що стикаються.

Прилади і матеріали: динамометр, лінійка, брусок з тягарцями, листок м перу, шліфувальний папір.

Порядок роботи

1.       Виміряти силу тертя ковзання при рівномірному переміщенн бруска з тягарцями по:

—лінійці; листку паперу; шліфувальному папері.       ,

2.       Порівняти одержан значення сил тертя у трьох випадках і зробити висновок про залежність сили тертя від роду поверхонь стичних тіл.

Експеримент №3. Вивчення залежност сили тертя ковзання від сили тиску і від площ поверхонь тіл, що труться.

Припади: динамометр, лінійка, брусок з двома тягарцями.

Порядок роботи

1. Покласти на лінійку брусок більшою гранню, на нього — один тягарець ним міряти силу тертя ковзання.

2. Покласти на брусок два тягарц і виміряти силу тертя ковзання.

3. Покласти брусок з двома тягарцями меншою гранню на лінійку і виміряти силу тертя ковзання.

4. Дати відповід на запитання: «Чи залежить сила тертя ковзання від: и) сили тиску; б) площ поверхонь тіл, що труться, при незмінній сил тиску?»

V. Осмислення і узагальнення знань

Після виконання експериментальних завдань представники груп роблять висновки відповідно до завдань. Підсумовуючи, вчитель підкреслює, що у природ й техніц тертя ма велике значення. Тертя може бути корисним і шкідливим. Коли воно корисне, його намагаються збільшити, коли шкідливе зменшити.

VI. Робота з підручником та поглиблення знань

Учн самостійно опрацьовують §25 (с. 77) від слів «Сили тертя відіграють...» до кінця параграфа. На виконання цього завдання дається 4 хвилини.

Після опрацювання учнями матеріалу підручника здійснюється поділ класу на мал групи. У групах учн обговорюють та відповідають на запитання, написан на картках двох видів.

Запитання першо картки

1. Наведіть приклади, як свідчать, що тертя може бути корисним.

2. Яке значення тертя в побуті?

3. Як засоби збільшення і зменшення тертя в побуті?

4. Як підшипники використовуються у машинах?

5. Як побудований підшипник ковзання?

6. Підшипник якого виду зменшу тертя помітніше?

Запитання друго картки

1. Наведіть приклади, як свідчать, що тертя може бути шкідливим.

2. Яку шкоду завда тертя машинам та верстатам?

3. Якими способами можна зменшити тертя?

4. Як побудований кульковий підшипник?

5. Яка відмінність у будов кулькових і роликових підшипників?

6. Чому потрібно змащувати підшипники кочення?

Представник групи, яка першою виконала завдання, доповіда усьому класові. Його, за потреби, доповнюють представники тих груп, що мали аналогічн картки.

Пізніше виступа представник від груп, що опрацьовували завдання картки другого виду. Його доповнюють представники груп з аналогічними картками.

VI. Підсумок уроку

Оцінюється робота учнів, робляться записи у журнал та учнівських щоденниках.

VII. Домашнє завдання

§25, вправа 1 і завдання до §25.

ЗАКОНИ РУХУ, СИЛИ В ПРИРОДІ

Р. ДЕСЯТНЮК, учитель фізики

Руднянської школи, Київська обл.

Учитель. Слово «сила» в повсякденній мов ма багато значень. Наприклад, про учнів даного конкурсу можна сказати: «Вс взялися за роботу з новими силами», «Будуть змагатися з усіх сил», «Переможе в змаганнях найсильніший». Можна говорити «про силу звички», «про творч сили народу», «про співвідношення класових сил». Про слабку людину кажуть: «У не не вистачило сил виконати ту чи ншу роботу». Про сильну людину кажуть: «Ну і сила!» Навіть нечиста сила сну в народних повір'ях. Дайте означення фізичного поняття «сила» і наведіть приклади різних сил, що зустрічаються в природі, систематизуючи х за трьома видами: сила пружності, сила тертя і сила тяжіння.

І. Розминка «Тільки про сили»

Запитання І команді

1.3 літака на парашут скинули вантаж, прикріплений до строп через динамометр. Парашут з вантажем досяга певно швидкост руху, а дал опускається рівномірно. Як змінювалися покази динамометра під час падіння вантажу, якщо його маса дорівню 16 кг? (мал. 1)

1 етап — падіння вантажу з нерозкритим парашутом. У цьому раз покази динамометра дорівнюють нулю

2  етап—падіння з розкритим парашутом; зроста сила опору повітря, яка більша за силу тяжіння. Вантаж пада сповільнено. Динамометр покаже різницю між: силою опору повітря силою тяжіння.

3  етап — під час рівномірного опускання вантажу динамометр покаже силу 160Н.)

4  Під дією яких сил Земля обертається навколо Сонця і чому вона «не падає» на нього?

5  Як треба тягнути за кінець нитки, намотано на котушку, щоб котушка: а) віддалялася від вас;

б) наближалася до вас?

Запитання II команді

і. Що показу динамометр, якщо маса стержня дорівню 5 кг? (Оскільки гусита матеріалу, з якого зроблено стержень, на всій довжин стала, то сили тиску зліва і справа однакові. Отже, динамометр покаже 25 Н.)

2.       Чому людина може бігти по тонкому льоду і не може стояти на ньому, не провалюючись?

(Результат д сили на тіло залежить не лише від її значення, а й від часу дії. Коли людина біжить по тонкому льоду, час д сили тяжіння дуже малий і за цей короткий нтервал часу лщ не встига провалитися.)

3.       Чи можна на край стола покласти плоску коробку від цукерок так, щоб її більша частина звішувалася над підлогою? Скористайтеся предметами, що стоять на столі, але так, щоб х не було видно глядачам.

(У коробку треба покласти важкий предмет і тією частиною покласти на стіл.)

II. Конкурс «Увага! Невагомість!»

Учитель. Невагомість — це дивний стан. Дивним є те, що за наявност сил тертя зника вага тіла. Фізики з цього приводу жартують: «В умовах невагомост все вигляда так, як в умовах вагомості, за винятком відсутност ваги, у зв'язку з чим при невагомост все виглядає, як в умовах вагомості».

1.       Чи можна писати в умовах невагомост ручкою з пером?

(Так. Дія тако ручки грунтується на явищ капілярності, яке в умовах невагомост зберігається.)

2.       Космонавт, переміщуючись у кабін космічного корабля, зробив необережний рух і вдарився об предмет. Чи відчува він біль?

(Так.)

3.       Чи можна вимірювати тиск повітря в кабін космічного корабля барометром-анероідом?

(Так. Головною частиною шкали барометра є металева коробочка, з яко викачане повітря. Стрілка по казус, як змінюється так, що створюється ударами молекул об поверхню коробочки.)

4. Чи можна в умовах невагомост виміряти вагу тіла за допомогою пружинного динамометра? (Ні, бо вага відсутня.)

5.       Чи можна в умовах невагомост виміряти масу тіла за допомогою терезів?

(Ні, терези — це рівноплечий важіль. В умовах невагомост за будь-якого співвідношення маси тіла і маси важків терези перебуватимуть у рівновазі.)

6.       Чи плаватиме тіло на поверхн води в умовах невагомості?

(Ні, воно плаватиме разом з ншими предметами (якщо вони не закріплені) в кабін космічного корабля.)

7.       Чи витікатиме вода з носика чайника в умовах невагомості, якщо його нахилити?

(Ні, в умовах невагомост вага знімає, тиск у рідин на всіх рівнях однаковий. Рідину треба виштовхувати або видавлювати з посудини.)

8. Чи справджується в умовах невагомост закон сполучених посудин? (Ні.)

III.    Конкурс «Дія і протидія» (перетягування каната)

Перевірити виконання третього закону Ньютона.

Якщо на обидв команди з боку каната діють однаков за модулем і різн за напрямами сили, то команди також діють на канат з однаковими за модулем і різними за напрямом силами. Чому ж усе-таки одна з команд перетягу канат?

(Це залежить від взаємод учня з землею. Вигра той, хто сильніше обіпреться ногами об землю.)

IV.    Конкурс «Чи правий барон Мюнхаузен?»

Усім вам відомий своїми розповідями літературний герой барон Мюнхаузен. Послухайте одну з його розповідей.

«Це було під час війни з турками. Однго разу, втікаючи від турків, я попробував перескочити болото верхи на коні, але кінь не дострибнув до берега, і ми впали в болото. Потрібно було вибирати одне з двох: загинути або врятуватися. І я вирішив урятуватися. Н мотузки, н палиц під рукою не було. Я рвонув себе за чуба, і таким чином витягнув себе з болота разом з конем, якого стиснув обома ногами».

Запитання І команді

Поясніть, чи може людина сама себе підняти за волосся?

(Барон не мг підняти себе за волосся, бо сила, яка д на голову вгору, дорівню ситі, яка д вниз, у плече.)

Запитання II команді

Чому велосипедист, підтягуючи до себе руль, підніма не тільки себе, а й велосипед?

(Велосипедист підтягу руль до себе і сам наближається до Землі, при цьому зближуються частини системи. За рахунок цих дій передн колесо велосипеда піднімається над поверхнею Землі.)

V. Конкурс «Взаємодії на дорогах планети»

І. Чому на поворотах не слід різко гальмувати?» (За різкою гальмування на поворот зроста сила тертя, що може призвести до аварії.)

1.       Гонщики натискують на педаль газу, виходячи з повороту, але не на повороті. Чому? (Неперервний плавний поворот забезпечується рухом по колу. Виходячи з повороту, водій

натиску на газ і тим самим прискорю рух автомобіля.)

VI. Конкурс «Поїздка в автобусі»

Різних учн мають уявити себе пасажирами автобуса і показати зміну положення тіла в ситуаціях, що виникають під час руху автобуса. Наприклад:

і. Автобус різко від'їхав від зупинки; плавно на поворот вліво зменшив швидкість; різко загальмував.

2.       Автобус плавно від'їхав від зупинки; рівномірно рухався; різко загальмував; на великій швидкості повернув управо; плавно загальмував.

VII. Конкурс «Тертя — це корисно, чи шкідливо?»

1.       Чому легше пливти, ніж бігти по дну, перебуваючи до пояса у воді? (Сила опору води залежить від площі перерізу.)

2.       Чому, пірнаючи з вишки, плавець намагається зануритись у воду у вертикальному положенні?

(Сила спор у воді залежить від площ лобового перерву.)

Дослід. На папер стоїть предмет. Один учень повинен плавно потягнути аркуш паперу по столу, а нший — різко, і пояснити результати досліду.

(Під час ривка сипа тертя спокою не може надати предмету прискорення, яке дорівнювало б прискоренню паперу.)

VIII. Конкурс капітанів. «Політ до Місяця»

Широко відома розповідь про те, що на відкриття закону всесвітнього тяжіння Ньютона навело яблуко, яке впало з дерева. І всім також відомо, що Місяць обертається навколо Земл і Місяць обертається навколо Сонця.

1.3 якою силою Земля притягу Місяць?

2.3 якою силою Сонце притягу Місяць?

Підбивається підсумок уроку, кожному учню виставляється відповідний бал.

VIII. Висновок

Незважаючи на різноманітн вияви групово роботи, групове навчання не можна вважати універсальною формою організац навчального процесу взагал і проблемного навчання зокрема.

Групове навчання ма багато позитивних сторін, але його не можна фетишизувати. Однобічне переоцінювання може призвести до стереотипност й монотонност навчання з погляду його організації.

Література

1.   Освітн технолог а редакцією О.М. Пєхоти. - Київ. - "Видавництво А.С.К" - 2003

2.   О. Пометун, Л. Пироженко. Сучасний урок. Інтерактивн технолог навчання. - Київ. - "Видавництво А.С.К." - 2004

3.   В.Р. Шаромова, З. Дубас. Нестандартн уроки фізики. Частина І-ІІ. -Тернопіль. - "Підручники і посібники". - 2003

4.   Газета "Фізика". - Шкільний світ - квітень 2003

5.   Газета "Фізика". - Шкільний світ - лютий-березень 2004