Доклад: Вчений Данило Заболотний

Серед відомих вчених, які працювали над вивченням такого інфекційного захворювання як чума працював і відомий вітчизняний вчений Данило Кирилович Заболотний, який присвятив вивченню цієї хвороби більше 12 років ризикуючи власним життям.

Життя праця Данила Кириловича були настільки значними і цікавими, що Олексій Максимович Горький, який любив слухати його розповіді про подорожі, одного разу сказав йому: “Дуже потрібно було б написати про ваше життя, про учителів ваших учнів...”

Починаючи свою діяльність про вивчення чуми, Д.К. Заболотний – учень Ф.І. Мечнікова Я.Ю. Бардах – був уже автором багатьох наукових праць в області мікробіолог епідеміології. Такий широкий кругозір вченого дозволив йому широко всесторонньо підійти до вивчення незрозумілих проблем епідеміології чуми.

Д.К. Заболотний – допитливий спостерігач, невпинний дослідник і великий вчений, перш за все він зумів правильно оцінити значення соціального фактору у виникненн поширенні чуми.

Цікавлячись побутом і звичаями населення Данило Кирилович робить надзвичайно важлив висновки із народних спостережень. Так, у звіті російської наукової експедиц про наукову чуму в Манчтурії в 1910 – 1911 роках Заболотний писав: “Шляхом опитування вдалося встановити, що ще задовго до спалаху епідемії на різних пограничних пунктах з Манчтурією спостерігались вогнищеві спалахи по декілька захворювань, які мали зв‘язок з тарбаганами. Туземне населення звикло дивитись на цих гризунів, як на джерело інфекції захворювання чумою”. І далі: “Зараження людини від цих гризунів відбувається частіше всього при здиранні шкіри з тарбаганів, шляхом проникнення збудника через шкіру або занесення її на слизову оболонку рота чи носа забрудненими руками. Можливе перенесення збудника і за допомогою червоних вошей (бліх), які кусають і людину...”

Так формувалась думка вченого, який глибоко досліджував закономірності виникнення поширення чуми в світі і добре прислуховувався до народних спостережень. Все це давало можливість зрозуміти і правильно пояснити причину вогнищевості чуми.

Проте, треба було доказати, що гризуни є джерелом інфекції чуми в природі, що люди заражаються чумою від гризунів. Без прямих доказів всі праці і пошуки залишалися безплідними, а гіпотеза висунута Заболотним виявилась побудована на піску. Заболотний натхненно продовжував шукати факти і тільки через 12 років докази були одержані. Цікава історія цього важливого відкриття.

Об‘їжджаючи степи, один з помічників Заболотного, студент Л.М. Ісаєв, помітив тарбагана. Звичайно ляклива тварина швидко втікає і ховається в норі, а ця ледве пересувалась, зовсім не лякалась людини, яка приближалась. “Це хворий тарбаган, - виникнула думка у одного вченого. – Так ведуть себе звичайно ж лише хвор чумою”. Ісаєву були добре відомі всі ознаки, і справді, хворі чумою миш виходять з нір, не лякаються людей, ходять як п‘яні. У людей таке спостереження завжди було грізним передвісником чуми. Ісаєв зловив хворого тарбагана і приніс його Заболотному. Із організму тварини була виділена чиста культура чумних мікробів. Важливий ланцюг доказів був замкнутий. Думка Заболотного блискуче підтвердилась при подальших спостереженнях над степовими гризунами – сусликами, мишами. Була доказана і роль бліх як переносників збудника чуми від хворих гризунів до людей.

Так, Данило Кирилович Заболотний – великий епідеміолог світу, невтомний дослідник мандрівник вніс цінний вклад в епідеміологічну практику боротьби з чумою, встановив важливі факти захворювання серед гризунів в природі і їх роль в поширенні цього грізного захворювання.

Чума в нас в державі ліквідована. Принципи боротьби з чумою розроблені Д.К. Заболотним, його учнями і помічниками втіленими в життя . створені протичумні лабораторії, нститути і станції спостереження, які уважно стежать за захворюваністю серед них і розробляють методи боротьби з ними.

Достойними свого учителя були учні і помічники Данила Кириловича, внаслідок великі вчен С.І. Златогоров, Т.С. Кулеша, П.В. Падлевський, асистенти А.А. Чуріліна, М.А. Суратевська, лікарі В.М. Богуцький, П.П. Попова, П.В. Кристовський та інші.

Одного разу, робивши розтин тара багатів, у яких Заболотний з Ісаєвим встановив чуму, Данило Кирилович заразився, вколовшись голкою шприца, яким він брав гній із чумного бубона. Знаючи про загрожуючу йому смертельну небезпеку, Заболотний почав писати прощальні листи своїм рідним і близьким. Але на щастя, завдяки введеній йому протичумної сироватки Данило Кирилович благо приємно переніс чуму, спостерігаючи на собі її протікання як лікар і вчений.

Список литературы

Для подготовки данной работы были использованы материалы с сайта http://www.referaty.com.ua/